Рани Чорнобиля

Чи знаєш ти, світе,

 Як сиво ридає полин?

 Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить…

Б. Олійник. «Сім»

Чорнобиль, чорнобильник, полин … гірка трава, яка росте в Україні. Чорнобиль – невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною воно потопало в свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Тут зовсім не відчувалась гіркота полину.

Напередодні 26 квітня 1986 року сонце сіло за обрій, як завжди, освітивши згасаючими променями все довкола. Працівники станції, мешканці атомного міста, вся Україна і світ не знали, що через кілька годин гряде планетарна катастрофа.

26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка, як полин, слава. О 1 год. 23 хв. 58 сек. раптово пролунав вибух на четвертому енергоблоці. Ті, хто тієї пори не спали, бачили, як над електростанцією спалахнуло вогняне сяйво, схоже на сніп полум’я. Та ніхто тоді гадки не мав, що сяйво те смертельно небезпечне.

Дванадцятеро пожежників гасили вогонь на третьому блоці ручними вогнегасниками. Тим часом 6 чоловік на чолі з Телятниковим піднялися по драбині на зруйнований дах машинного залу над четвертим реактором. Через високу температуру рештки асфальтового покриття почали топитися. Чоботи грузли в бітумі, кожен крок вимагав неймовірних зусиль. Отруйні випари не давали дихати, а довкола панувала майже цілковита темрява. Вода, якою заливали полум’я, миттю перетворювалася на пекучу радіоактивну пару.

Так, вони могли не ризикувати, могли відступити і дочекатися підкріплення. Але тоді вогонь міг би перекинутися на сусідні енергоблоки і невідомо, які б масштаби прийняла аварія, життя скількох людей опинилося б під загрозою. Право першого кроку вони вибрали як люди і громадяни. Право першого кроку стало для них правом на безсмертя. В самому пеклі аварії вони виконали свій обов’язок до останнього подиху. Їх шість.

 Поповнився список тих, хто після пожежників і робітників АЕС заступив на вахту в боротьбі з невидимою диявольською силою. Ліквідатори – люди, що за обов’язком служби взяли участь у ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи. Це люди різних національностей, професій, різного віку. Біда їх об’єднала, і де б вони не народилися, у яких краях не мешкали – у їхньому життєвому паспорті значиться прописка «Чорнобилець». Скільки було їх, непомітних героїв, усіх перерахувати неможливо. Боротьбу за ліквідацію наслідків аварії вели машинобудівники та будівельники, вчені та шахтарі, метробудівці та ремонтники. Колосальна робота була здійснена медиками, військовими. Рядові, генерали, офіцери працювали в зоні дні і ночі.

Праця була смертельно небезпечна. Але всі вони стояли буквально на смерть, щоб врятувати нас. Багатьох із них уже немає в живих.

З метою вшанування пам’яті людей які власним життям дали нам шанс на майбутнє, в Ушкальській ЗОШ було проведено загальношкільну лінійку, класні керівники молодших класів організували виховний захід для учнів 1-4 класів, педагог-організатор разом із працівниками СБК організували виховний захід для учнів 5-8 класів, старшокласники переглянули документальний фільм «Чорнобиль»

Ушкальська ЗОШ І-ІІІ ст.

Прес-центр республіки ТЕМП

 Алісова Вікторія